За результатами обговорення морально-етичних та духовних аспектів правового регулювання реалізації релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, зважаючи на
необхідність удосконалення правових, економічних та організаційних складових реалізації права людини на сприятливі морально-етичні та соціально-економічні умови її розвитку, реалізації права на свободу совісті, доступу до спілкування із священнослужителями,
доцільність застосування різних видів реагування на девіантну поведінку, у тому числі й позбавлення свободи, як крайнього засобу,
учасники круглого столу одностайно вирішили:
1. Наголосити, що головна мета засобу покарання позбавлення волі – виправлення та перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, дотримання законів, сприяння зниженню злочинності. Разом з тим, покаяння, перевиховання, ресоціалізація засуджених, їх повернення до соціально-нормативної самокерованої поведінки у вільному суспільстві може бути досягнуто, у тому числі, і завдяки морально-етичному впливу, який, поруч з працею психологів, вихователів та соціальних працівників, дає душпастирське служіння.
2. Відзначити, що за 20 років незалежності України співпраця церков та релігійних організацій з Кримінально-виконавчою службою України набула більш системного та професійного характеру. Ця співпраця потребує подальшого розвитку та удосконалення правового забезпечення згідно з міжнародними стандартами, що стосуються релігійних прав ув’язнених і засуджених різних категорій.
3. Ствердити, що одним із провідних напрямків гуманізації пенітенціарної сфери має бути створення інституту духовної опіки для усіх осіб, ув’язнених та позбавлених волі. Представники усіх конфесій, що офіційно діють в Україні, готові долучитися до процесу удосконалення законодавства, спрямованого на забезпечення реалізації права на свободу совісті, доступу до спілкування із священнослужителями.
4. Акцентувати на необхідності перегляду та удосконалення правових норм, що регулюють діяльність Державної пенітенціарної служби України з метою забезпечення належних соціальних гарантій для її працівників.
5. Висловити переконання, що, з урахуванням Конституції України, усім без винятку особам, які опинилися у місцях попереднього ув’язнення, має бути забезпечений доступ до духовної опіки з боку кваліфікованого представника конфесії, обраної такою особою, який здійснює служіння згідно юридичних правил та положень, що мають мати універсальний характер.
6. Вважаємо за доцільне звернутися до відповідних державних органів з метою вжиття ними необхідних заходів у межах компетенції щодо вирішення існуючих проблем в частині реалізації релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, відповідно до міжнародних норм пенітенціарної діяльності, зокрема, Мінімальних стандартних правил, Основних принципів поводження із в’язнями, ухваленими Генеральною Асамблеєю ООН, а також Європейських пенітенціарних правил.

Ухвалено 15 грудня 2011 року у м. Києві